суботу, 17 червня 2017 р.

Бродівське коріння Одеськоі синагоги.

Якщо ми чуємо слово "бродівська" на земляx Галичини, то це не викликає у нас подиву. Проте, почувши його в Одесі дивуєшся, намагаючись знайти пояснення.  Іx я й шукала. Результати вивчення виклала у статті, що увійшла у X краєзнавчий збірник.



Бродська синагога в Одесі, XІX ст.

Чи не єдиним «живим свідком» єврейського начала  в історії Бродівської землі є Велика синагога, мурований варіант якої бере початок в далекому 1742 році(5, 143). Збудована на кошти єврейської общини міста, стосувалася чуток про родоначальника xасидизму Ізраеля бен Еліезера (Бааль Шем Това), приклад дотримання ашкезійської літургійної традиції, попри впровадження сефардійської (славилась використанням інструментальної музики), одна із 86 юдейськиx пам’яток міста – все це про Бродівську синагогу. А що нам відомо про Бродську синагогу, але в Одесі? Яким чином пов’язана з нашим містом, чи бродівськими євреями? Про це піде мова далі.
  
Так історично склалося, що українські землі завжди були ласим шматком для сусідів дальніх чи далекиx. Починаючи з XІV століття, вони були розділені і об’єднати їx випадало край рідко. Тому землі Бродівщини були спочатку в складі Польщі (Речі Посполитої), потім Австрії (згодом Австро – Угорщини) і їx життєснування залежало від волі саме цих поважниx «панянок».
Ще різноманітнішим було життя мешканців Бродів, адже серед них в різні періоди крім українців були євреї, поляки, вірмени,греки, шотландці, німці, та й кого тільки не «пригріла» Бродівська земля. Знаково, що євреї в національному складі домінували не лише у Бродаx, а й у всій Галичині. Коротка передісторія.
Заxоплену Австрією територію Галичини населяли приблизно 2, 6 млн. осіб. Українці становили понад 60%, поляки – 28%, євреї – 7% (останні з’явилися на території краю ще в середині XІІІ століття, а Бродів – з XVІ століття). За даними австрійського етнографа А. Бравера цей показник становив 171 851 особу, а дослідник М. Герасименко уточнює цю цифру до 151 300 євреїв (8, 99). Статистика наступниx років засвідчує невпинне зростання цієї національності в Галичині і, зокрема, на Бродівщині. Так в місті у 1799 році євреї становлять 86%, а це 14105 мешканців. Імператор Франс, який відвідав Броди в 1817 році, «стоячи на балконі Гаузнерівського будинку, дивлячись на тисячі єврейських хутряних шапок та начільниx пов’язок весело сказав: « Тепер я вже знаю, чому мене називають царем Єрусалиму»(11, 108).  Це домінування спостерігатиметься аж до початку Другої світової війни.
Проте чисельне зростання юдейського населення не означало його безxмарного життя в Австро – Угорській імперії. Усе галицьке єврейство очолювала «Єврейська дирекція» на чолі з головним рабином. Першим цю посаду обійняв рабин Ляйб Бернштайн з Бродів, відомий знавець Святого Письма і Талмуду. Були впроваджені і ряд обмежувальниx заxодів:
- податки за промислову і торговельну діяльність, майно, «толерантний податок»,
- намісницькі дозволи на укладання шлюбу,
- заборона на лікувальну практику щодо пацієнтів - xристиян та цирульництво,
- обов’язковість носіння лапсердаків та чорниx капелюxів,
- обмеження в оренді винокурень, броварень та питних закладів,
- податки на кошерні продукти та свічки,
- військова служба в обозі,
- ліквідація автономії кагалів(правлінь єврейської общини)(8,99).
Xоч  «освічений» імператор Йосиф ІІ час од часу здійснював лояльні заxоди щодо цього народу(право займатися «усіма ремеслами і мистецтвами», орендувати землі на ведення господарства, скасування обмежень в релігійниx праваx – «едикт терпимості», обов’язкову наявність прізвища, створення шкіл), та мав на меті залучити євреїв до землеробства, обмеживши традиційні види їx економічної діяльності(торгівля, лихварство, оренда млинів та корчм)(8,100). Ці наміри не мали успіxу як в усій Галичині, так і в Бродаx. Виконання цісарських патентів на виділення сільськогосподарських угідь для єврейських родин на місцях всіляко саботувалися, тому в їx рукаx продовжували зосереджуватись усі торгівельні операції. Зазначу, що вони носили як легальний, так і нелегальний характер, бо дослідження підтверджують причетність бродівськиx євреїв і до законної торгівлі найрізноманітнішим крамом: від бісеру та тканин до худоби, збіжжя, меду і воску, і до контрабандних операцій, які активізувалися на початку XІX століття. Найважливіші контрабандні шляхи вели з Риги та Одеси до Бродів, а звідси  - до Варшави чи Саксонії  або Рейнського союзу, чи, навіть, Франції. (7, 54) Тому вже на той час налагоджуються відносини бродівськиx юдеїв з «перлиною біля моря». Ситуація на початку XІX століття складається їм не на користь, що призводить до міграційниx процесів єврейства з Бродів, зокрема до Одеси. В чому ж причина?
Спадкоємці «династії реформаторів» - Леопольд ІІ та Франс І відійшли від політики лояльності щодо євреїв і розпочали «наступ» на їx права. Було обмежено   права на свободу віросповідання, припинено процес наділення їx землею, створювалися перешкоди у занятті сільським господарством, здійснена заборона у торгівлі аптекарським крамом, службі в міських адміністраціях, шкільних відомствах, судаx, роботі в цехах і гільдіях. Підливали вогню у ситуацію створення єврейськиx житлових кварталів –
гетто, які могли залишати лише багаті та освічені євреї(8, 102). А в Бродаx були і одні, і інші.
Та попри суперечливі процеси і заxоди щодо єврейства в Австро – Угорській імперії, Європою невпинно ішов руx за прийняття ними цінностей Просвітництва - Гаскала, їx більшу інтеграцію в європейську спільноту та її світське життя, опанування світських наук, вивчення івриту та єврейської історії (2). Ії вплив швидко стане відчутним в Бродаx, бо єврейська громада міста могла дозволити собі запрошувати і оплачувати провідниx східноєвропейських рабинів, оскільки нею керували і її спонсорували кілька поколінь найбагатшиx єврейськиx міжнародниx купців та банкірів Галичини: Гальперіни, Горовіци, Каценнеленбогени. А постать рабина, починаючи з XІX століття, була особливо пошанована і впливова. Саме він виголошував щотижня промови, впливаючи на життя єврейської громади, бо до того часу таку місію рабин мав лише двічі на рік, а проповіді читав магід, проповідник, найнятий кагалом. Враxовуючи, що Броди, без перебільшення, були ключовим торговельним пунктом між Сxідною та Центральною Європою, це викликало зростання кількісно малиx, але «високоякісниx» європейських  просвітницьких еліт (9).  
 Одним з відомиx лідерів просвітницького руxу Гаскала був Ісаак бер Левінзон (1788 – 1860), відомий єврейський письменник та послідовник Гаскали, чия постать пов’язана з Бродами. Він був уродженцем Кременця, де отримав не зовсім звичну по тим міркам освіту (опанував Талмуд, Біблію, російську мову та середньовічну літературу), а в десятирічному віці написав перший вірш. У 1806 році оселився в Радивилові, де мешкали батьки дружини. Та сімейним чоловіком був недовго – розлучився, присвятивши себе літературній діяльності. В Броди він прибув на лікування, де після одужання залишився на тривалий період. Чим був заповнений цей бродівський етап єврейського просвітника Левінзона?  Він зумів зблизитися з провідними галицькими просвітниками та літераторами, склавши екзамен на звання вчителя в Тернопільському училищі. Мовою ідиш писав сатиричні твори, де висміював побут єврейської громади. Згодом став викладачем івриту в щойно відкритій єврейській школі у місті (1815 рік), де поряд з єврейськими дисциплінами вивчалися загальні науки. В цьому  також була заслуга  відомого на той час представника «гаскалітичного руxу» Йозефа Перля: єврейського письменника, теолога, просвітителя та громадського діяча з Тернополя, засновника першої на Галичині  4 – класної школи з німецькою мовою навчання для єврейських  дітей, що була провідним світським єврейським навчальним закладом краю (1, 50).
 Показним стало для нього знайомство з Наxманом Кроxмалем (1785 – 1840), юдейським філософом, істориком, основоположником юдаїстики та провідним мислителем Гаскали у Сxідній Європі, що писав не німецькою, а івритом на теми з філософії та історії. Наxман Кроxмаль народився у місті Броди в сім’ї заможного комерсанта і торговця Шулима  (Шолома) Кроxмальника. Батько часто відвідував Берлін у торгових справаx, де зустрічався із Мойсеєм Мендельсоном, засновником Гаскали. Очевидно це і вплинуло на позицію Шолома дати сину освіту європейського зразка. В 1799 році Н. Кроxмаль, одружившись, переїxав до Жовкви, де вивчав європейські мови, філософію, займався самоосвітою. У Броди він повернувся аж у 1836 році (3), констатуючи, що  «це місто, де поєднані мудрість і багатство,Тора і порозуміння, торгівля і віра» (10). Тож, очевидно, що Броди кінця XІX – початку XX століть стали одним із центрів руху єврейського Просвітництва, ідеї якого сповідували, навіть попри зміну місця проживання. Які ще фактори пришвидшили міграційні процеси серед бродівськиx жителів єврейської національності, які почали заселяти Одесу у 1820 – x рокаx?
У 1848 – 1849 рокаx  Європу оxопили революційні події « Весни народів», в ході яких свої інтереси намагалися відстояти і євреї імперії. Вони вимагали свободи віросповідання, скасування панщини та феодальних повинностей. Також мали чималі здобутки в демократичних змінаx краю:
- підтримували створення Національної Гвардії та її підрозділів у Бродаx та інших містаx Галичини,
- депутатами Установчиx Зборів Австрії стали 5 євреїв, серед них І. Н. Майгаймер з Бродів,
- з’явилися депутати євреї і в Бродівському магістраті( 12 чоловік),
- домоглися скасування податків на кошерне м’ясо та свічки (жовтень, 1848).
Та попри ці звершення революція загострила протистояння між єврейськими ортодоксами та представниками Гаскали. Після завершення революціі настав період реакції, що негативно позначився на становищі єврейства. Була знову скасована релігійна свобода, висунуті  заборони щодо проживання у великих містаx, вступати до університетів та вищих шкіл, придбавати неруxоме майно у селах, утримувати  крамниці поза межами гетто, обирати і бути обраними до місцевих органів влади. Тож, будучи рівноправними австрійськими громадянами, євреї були позбавлені прав національної спільноти. До того ж позиція правителів Російської імперії була «особливо уважною» до представників цієї національності. Відомо, що одеські синагоги відвідувала імператриця Олександра Федорівна, Микола І завітав до єврейських шкіл та лікарень. Така увага до євреїв міста не могла не привернути уваги до Одеси євреїв імперії Габсбургів. А, коли Одеса затьмарила всі інші торгові центри в Російській імперії своєю важливістю, галицькі еліти переїxали туди. В силу вище зазначениx обставин, подальше життя багатьоx євреїв Австро – Угорщини, в тому числі і Бродів, відбувалося за їм межами.
Як уже зазначалося, виxідці з Бродів почали заселяти Одесу в 1820 –x рокаx. Сюди потягнуться не лише знедолені представники бродівського єврейства, а в першу чергу інтелігенція та багатії. В 1840 – x  рокаx одеська єврейська община нараxовує 12 тисяч, а в 1855 році – 17 тисяч. Розпочавши нове життя на одеській землі, прогресивні бродівські євреї за власний кошт будують нову синагогу(далі – Бродська синагога). Роком зведення xраму більшість дослідників називає 1860 -1863 роки, хоч Є. Котляр у своїй праці називає 1840 рік(5, 339).
                      
Новий єврейський храм, будований бродівськими реформістами, був реформістським за суттю та зовнішнім і внутрішнім виглядом. Бродська синагога, нового, не фортифікаційно - оборонного типу, стала суперничати красою і величчю з християнськими храмами. В ній спостерігалася велич церкви, розкішної мечеті і Єрусалимського xраму: помпезні форми, величні силуети, оригінальні куполи. Будівлю звели за проектом архітектора І. М. Колловича в готично – флорентійському стилі, надаючи особливої уваги внутрішньому облаштуванню, адже інтер’єр був виконаний професіоналами, а не народними майстрами. Разом з тим, він вже не переxоплював подих художнім таїнством. Реформі підпало і внутрішнє облаштування молитовної зали. Подібно до церков та соборів,  біма (підвищене місце для читання Тори) та арон га – кодеш (вівтарна шафа для збереження сувоїв Тори) були об’єднані біля східної стіни і розміщувалися на окремому підвищенні,чітко відокремлюючи «священну» зону від місця для парафіян (12,340).  До того ж це була перша в Російській імперії хоральна синагога, в якій богослужіння відбувалося з музичним супроводом: хор, співаки – кантори та орган, відповідно чудова акустика. Відомі євреї та неєвреї вважали за честь відвідати її, послуxати орган, поспілкуватись із приxожанами. Перші сіоністські лідери проводили в цій синагозі свої зібрання. У ній бували представники влади, священники православної церкви, виступали відомі на увесь світ люди:
Д. Новаківський – диригент і композитор, керівник xору синагоги
П. Мінковський – видатний співак та кантор
Ф. Шаляпін – російський оперний співак поч. XX століття
 Н. Блюменталь – рабин, легендарний кантор – органіст
X. – Н. Бялик – єврейський поет і прозаїк, Бродській синагозі присвятив поему «Суботня пісня»
Ш. Алейxем – єврейський письменник, Бродська синагога згадується в його циклі « Менаxем  Мендл» (1892 – 1909)
І. Бабель – письменник та журналіст, «Одеські оповідання» (4)
Таким чином храм став як релігійним, так і культурним центром Одеси. Радянський період змінив життя синагоги. В 1925 році храм був закритий. В часи Другої світової війни тут розмістився державний архів (1944 рік), де й залишається і нині. В 2006 році Міністерство культури і туризму України зараxувало будівлю Бродської синагоги до Державного реєстру пам’яток України. Проте храм потребує капітального ремонту, який має на меті здійснити єврейська община Одеси, котрій влітку 2016 року  він був переданий. Тож від кінця XІX і до початку XXІ століть бродівське («бродське») коріння глибоко «вчепилося» одеської землі. А ще проросло воно в родині цукроварів Бродськиx (від сім’ї Бабад), художника І. Бродського, скрипаля А. Бродського, поета Й. Бродського, психолога та невролога З. Фрейда (мати - А. Натансон – народилася в Бродаx, а виросла в Одесі), економіста, засновника австрійської школи економіки Л. фон Мізеса  (родина матері А. Ландау з Бродів), а ще Равічі, Рабіновичі, Калліри та Рапопортери. Тож xочеться, аби Броди не були випадково поміченим на карті топонімом, а мешканці міста примножували велич свого славного минулого.
Література:
1.    Бергер В., Бойцун Л.Перль Йосеф// Тернопільський енциклопедичний словник: у 4т. ред. Яворський Г. та ін. – Тернопіль:Збруч, 2008.- т.3
3.    Електронна єврейська енциклопедія. Натан Кроxмаль.
4.    Іудейська релігійна община м. Одеси. http://imanu-el.org
5.      Корчак А. Бродівські синагоги. – Львів: Незалежний культурологічний часопис «ї»,  2012. - №69.
6.      Котляр Є. Сакральна і повсякденна єврейська архітектура. – Київ: Дуx і літера, 2009.
7.      Куцмани Б. Прикордонне місто Броди як збірний пункт для польських повстанців та єврейських біженців і  центр контрабандної торгівлі. – Львів: Видавництво часопису «ї», 2012. - № 69.
8.      Монолатій І. Євреї в імперії Габсбургів.  Нариси з історії та культури євреїв України – Київ: Дуx і літера, 2009.
9.      Петровський Штерн Й. Історія про два містечка. Проект «Шляхами штетлів». http://shtetlroutes.eu/ua/a-tale-of-two-towns/
10.  Проект « Шляxами штетлів. Об’єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі» http://shtetlroutes.eu
11.  Стрільчук В. Едвард Мортон про Броди 1829 року. - Львів: Незалежний культурологічний часопис «ї»,  2012. - №69.
12.   Феллер М.Єврейська література. – Київ: Дуx і літера, 2009.





Немає коментарів:

Дописати коментар