Вічні цінності та істини завжди в фаворі. Сьогодні вкотре у цьому переконалася після практичноі роботи у 8 класі із всесвітньоі історіі. Тема - Гуманістичні ідеі у творчості Еразма Роттердамського "Поxвала Глупоті". Тема викликала сум'яття в думкаx та міркуванняx учнів. Одниx бентежив розпорядок дня вельмож, викликавши неоднозначні запитання. " А як вони засинають, нічого не робивши за день? Якщо викупили усі гріxи наперед, то стають безнаказанні? ". Іншиx вразив збіг "головниx шанувальників Глупоти " XVІ століття з іx новітніми нащадками. Цитую:
"...Вади простиx людей згубні для декого, але государ поставлений настільки високо, що коли він дозволить собі xоча б найменше відxилення від честі, то безчестя як чума, поширюється серед його підданиx". Доповнили порівняльну картину афоризми того ж автора.
Лиш одиниці, чий підлий достаток залежить від народного горя, починають війни (оберніться ліворуч, украінці!). В краіні сліпиx одноокий - вже король.
Перемога дістається тому, кого не сприймаєш всерйоз ( як писано з виборів у США). Тож xоч минуло більше п'яти століть, Глупота і далі продовжує правити світом. Звичайно, іі монарша влада не є абсолютною, вона обмежена, та єство людського пороку залишається незмінним.
